!! Іноді варто перевернути цей світ догори ногами. Не заради великих змін і захопленого погляду душі, а просто так, від нічого робити. Прокинутися в своєму ліжку, прийняти душ, а потім піти й підкорити Еверест. І станцювати на його вершині шалене танго зі всіма вітрами, сміючись у прірву неба. Або прочитати свіжу газетку, випити чашечку кави і прикурити першу за день сигаретку від жерла діючого вулкана. Можна закрити улюблену книжку, позіхнувши, безглуздо пожартувати, нахилитися, цмокнути в ніс дорогу тобі людину і, накинувши на плечі парашут, вийти в двері, що пропарюють повітря на висоті 800 метрів над землею. Життя — величезне. Його не вдихнути, не обмацати, не ввібрати шкірою, сидячи вдома і задумливо перегортаючи на моніторі красиві обличчя і заблукані душі випадкових людей. Життя не варте прикростей. І обмежень. Бо коли нема кого любити — відкриваються всі дороги, на яких жадібні руки стискають тонкі талії в танці під хмарами, і з неба кричать про вічність птахи голосами забутих богів. Коли більше нічого втрачати — приходить безстрашність. Коли закінчуються сльози — починаються посмішки. Іноді варто просто так, на пробу, перевернути весь світ.
Аль Квотіон, "Запчастина Імпровізації"
